Обробляючи даний матеріал, ми дізналися історію створення радянського джазу,
простежили формування джазових оркестрів та джазових колективів і сформували
наступні такі тези:
Обкладинка диску з джазовими композиціями
1. Історія радянського джазу починається на початку 20-х років, точніше з 1922 року, коли в Москві був організований перший радянський джаз-ансамбль, або, як це тоді називалося, «джаз-банд». Уперше виступ ансамблю відбувся в жовтні 1922 року у залі Державного інституту театрального мистецтва й минув дуже успішно. Незадовго до цього поет Валентин Парна опублікував кілька статей про джаз і, фактично, виявився першим, хто привернув до нього увагу громадськості.
2. Для популяризації джазу в ці роки багато зробили Леонід Варпаховський (у Москві) і Юлій Мейтус (у Харкові), організувавши джазові ансамблі. Джаз у нашій країні в ті роки робив свої перші кроки. І тому не дивно, що репертуар цих ансамблів носив випадковий характер й орієнтувався, в основному, на музику, почуту від гастролюючих у 1926 році в СРСР американських ансамблів під керуванням Френка Уітерса (з Беше і Смітом), і негритянської оперети «Шоколадні хлопці» під керуванням Сема Вудінга. Ансамбль Сема Вудінга був у ті роки одним з найпопулярніших ансамблів, часто гастролювали в Європі; виступ викликав великий інтерес у радянських слухачів. Почалася гаряча полеміка про джаз, яка тривала довгий час.
Радянський джаз
Джазовий оркестр 1920-30-х років
Оркестр під управлінням Леопольда Теплицького. Афіша
3. Створення в 1927 році оркестру під керуванням Олександра Цфасмана
(«АМА-джаз») в Москві і майже одночасно з ним оркестру під керуванням
Леопольда Теплицького в Ленінграді, поклало початок професійного джазу
в СРСР. Репертуар цих оркестрів становили, в основному, твори зарубіжних
авторів, джазові транскрипції творів композиторів-класиків, блюзи і спірічуелс.
Теплицький, відряджений у Нью-Йорк і Філадельфію з метою вивчення
музики для німих фільмів, повернувся в Ленінград під великим враженням
від оркестру Пола Уайтмен.
4. Стиль оркестру П.Уайтмен, зовні блискучий і відточений, хоча і не був
справжнім джазом, проте зіграв значну роль в його розвитку. Стиль цього
оркестру увійшов в історію під назвою «симфоджаз».
5. У 1929 році в Ленінграді створюється інший джазовий оркестр під
керуванням Георгія Ландсберга і Бориса Крупишева («Ленінградська
джаз-капела»), який включає в програму концертних виступів, крім зарубіжних п'єс, твори молодих радянських авторів, які працювали в області джазу - Олексія Животова, Генріха Терпиловської, Миколи Мінха й інших. Їх стиль відрізняли серйозність естетичних устремлінь і деякий академізм. «Джаз-капела» проіснувала до 1935 року і внесла значний вклад у розвиток радянського джазу.
6. У 1929 році відбулася прем'єра «Теа-джазу», організованого актором Ленінградського Театру Сатири Леонідом Утьосовим і трубачем Яковом Скоморовським. «Теа-джаз» будував свої виступи за певним сценарієм, включаючи в програму естрадні номери, пісні, танці, скетчі. Саме для цього колективу став писати музику Ісаак Дунаєвський. Хоча в основі репертуару цього оркестру була пісня, в його програми нерідко включалися і джазові інструментальні твори. З'явилися нові оркестри - Я.Скоморовського, Г.Ландсберга, А.Цфасмана, а також А.Варламова, які виконували переважно інструментальну музику, близьку до джазу. Основне місце в репертуарі оркестру А.Варламова займали власні аранжування, зроблені з великою майстерністю. Оркестр став записуватися на платівки. У той час оркестр А.Варламова являвся джаз-оркестром, він ближче всіх підійшов до розуміння справжнього джазового стилю.
Ленінградська джаз-капела. Афіша
7. У ці роки репертуар джаз-оркестрів поступово розширюється за рахунок
творів радянських композиторів. У виконанні оркестрів заучать джазові сюїти
Д.Шостаковича, А.Животова, джаз-рапсодії І.Дунаєвського, п'єси Г.Терпеловської,
Г.Ландсберга, Н.Мінха, Ю.Хайта, А.Варламова, Л.Шварца, А.Цфасмана,
Л.Дідеріхса, Дм. і Дан.Покрас.
8. У 1938 році в Москві створюється Державний джаз-оркестр (художній керівник
М.Блантер, головний диригент В.Кнушевицький). Тоді ж був організований і
оркестр Всесоюзного радіокомітета, яким спочатку керував А.Варламов, а потім
А.Цфасман. Радянська джазова музика стала регулярно звучати по радіо.
У 1940 році аналогічний колектив створюється Н.Мінх на Ленінградському радіо.
В цей же період з'являються джазові колективи в союзних республіках.
Збереглися записи деяких оркестрів цього періоду, за якими ми можемо судити про художній та виконавський рівні провідних радянських джаз-оркестрів (під управлінням Л.Утьосова, А.Варламова, Я.Скоморовського, А.Цфасмана, В.Кнушевицкого). Цей рівень досить високий, і зараз ми можемо гідно оцінити винахідливість і свіжість мислення композиторів і аранжувальників, віртуозність солістів.
9. У кінці 30-х років джазові оркестри виникають і в союзних республіках: Державний джаз-оркестр Азербайджану (Т.Кулієва), Державний джаз-оркестр Вірменії (А.Айвазяна), Державний джаз-оркестр Грузії ( Р.Габічвадзе).
Радянський джаз
МУЗИКА РАДЯНСЬКОГО ДЖАЗУ 1920-30-х РОКІВ
10. На жаль, багато з того, що було створено в 20-і роки, виявити не вдалося через відсутність нотного матеріалу. Записи радянської джазової музики на пластинки почали проводитися з кінця 20-х років, так що скласти собі уявлення про джазовій музиці того часу можна тільки з розповідей очевидців.
11. Найбільш ранні зразки вміщених до цього розділу взяті з репертуару Ленінградської джаз-капели (Г.Ландсберга). Це «Вітерець з Неви» Н.Мінха (1929р.), написаний в традиціях раннього свінгу з елементами стилю «диксиленд» і «Джаз-лихорадка» Г.Терпеловської (1929 р.) - п'єса, в характері якої і в послідовності розділів форми відчувається вплив стилю «регтайм».
Виступ Держджаз РРФСР під керуванням Леоніда Утьосова
на площі Свердлова в Москві 9 травня 1945 року
12. Традиції радянського джазу 30-х років багато в чому відображені в музиці
А.Цфасмана і А.Варламова. Джерелом пісенного матеріалу були пісенні
збірники. Тематичним матеріалом для джазових композицій в основному була
вокальна музика. Теми Джорджа Гершвіна, Джерома Керна і Курта Вайля - вони
були і піснями і основою для багатьох інструментальних джазових аранжувань й
імпровізацій. У нашій країні навіть з'явився термін «пісенний джаз», з яким
асоціювався Теа-джаз Л.Утьосова з музикою І.Дунаєвського. Популярні пісні
Дунаєвського незабаром були підхвачені радянськими джаз-оркестрами, -
з'явилося багато інструментальних парафраз, фантазій, обробок. Настільки ж
відомими в інструментальній джазової музиці пісенними мелодіями є теми
М.Блантера, Ю.Хайта, В.Пушкова і вже спеціально написані для джазу пісні
А.Цфасмана і А.Варламова.
Радянський джаз
ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА
13. Під час Великої Вітчизняної війни радянське музичне мистецтво активно сприяло мобілізації духовних сил народу для перемоги над фашизмом. Радянська джазова і естрадна музика як частина радянської музичної культури також протягом усіх військових років своїм життєствердним мистецтвом вселяла оптимізм, зміцнювала моральний дух на фронті і в тилу, сприяла непохитній впевненості в розгромі ворога.
14. З перших же днів війни музиканти включаються в фронтове життя. Джаз-оркестри в найкоротші терміни готують свої нові програми і виїжджають на фронт. На фронтах виступали естрадні та джазові оркестри Олександра Варламова, Олександра Цфасмана, Віктора Кнушевицкого, Бориса Карамишева, Клавдії Шульженко, Дмитра Покрасса, Леоніда Утьосова, Ісаака Дунаєвського, Бориса Ренського, Юрія Лаврентьєва, Якова Скоморовського, Миколи Мінха і багато інших. Організовуються самостійні ансамблі й оркестри у військових частинах.
15. У роки Великої Вітчизняної війни радянський джаз більше тяжів до пісенних жанрів. У цей період було створено багато прекрасних пісень. Народжені у воєнні роки, вони живуть до цих пір. Високий духовний настрій цих пісень забезпечив їм довге життя і після переможного закінчення війни. Такі пісні, як «Темная ночь» Н. Богословського, «Вечір на рейді» В.Соловйова-Сєдого живуть сьогодні не тільки як твори пісенного жанру, але і як інструментальні джазові композиції.
Радянський композитор Олександр Наумович Цфасман (1906-1971)
16. Під час війни створювалися оркестрові твори для джазу А.Цфасманом, А.Варламовим,
А.Островським і іншими. Цікавий і факт появи в цей період деяких американських
джазових творів у репертуарі радянських джаз-оркестрів. Так, в грамзапису 1944 - 1945
років звучать деякі п'єси Д.Макх’ю, К.Портера, І.Берліна, Г.Міллера та ін. Це, безумовно,
позитивно позначилося на творчості радянських композиторів і аранжировників, що
працюють в цьому жанрі. Слід зазначити, що у воєнні роки і в американському джазі
помітно зазвучала «російська тема». Оркестр Гленна Міллера, наприклад, часто
виконував у концертах «Полюшко-поле» і «Дубінушку» в тактовно зробленій обробці;
оркестр Бенні Гудмена -обробку фрагментів симфонічної казки «Петя і вовк» С.Прокоф'єва,
«Інтермеццо для кларнета з джаз-оркестром» А.Цфасмана.
Радянський джаз
Післявоєнний час
17. У післявоєнний період поступово почали визначатися подальші шляхи розвитку джазу в СРСР. Найпомітніше стало тяжіння оркестрів до різних жанрів. Музиканти-фронтовики стали головними в складі естрадного оркестру Всесоюзного радіо. Ними керував В.Кнушевицький. Тоді було зроблено багато записів легкої музики, написаної Д.Шостаковичем, В.Соловйовим-Сивим, М.Блантером, А.Цфасманом, Ю.Мілютіним, А.Полонським, А.Арським, В.Кнушевицким, А.Айвазяном та ін.
18. У 1946 році Олександр Цфасман організував великий естрадний оркестр («симфоджаз») при театрі «Ермітаж». У цей оркестр прийшло багато талановитих молодих музикантів - випускників консерваторії. Згодом їх можна було бачити в числі кращих радянських інструменталістів.
19. Джазу необхідний був творчий «клімат» малих складів - «комбо». Тому джазові музиканти, які працювали в великих естрадно-симфонічних оркестрах радіо і театрів, крім основної роботи об'єднувалися з іншими музикантами для спільного музикування. У Москві одним з таких місць був ресторан «Метрополь», де виступав дивно злагоджений джазовий ансамбль (Олександр Рівчун - кларнет, альт і тенор-саксофони, Ян Френкель - скрипка, Леонід Кауфман і Віктор Андрєєв - фортепіано, Олександр Розенвассер - контрабас і Сергій Сєдих - ударні). Джаз-оркестр п/у А.Шульмана, складений в основному з музикантів Радіокомітету, зіграв в ті роки важливу роль в розвитку радянського джазу.
20. Іншим центром джазової музики був кінотеатр «Художній». Тут виступав оркестр п/у Лаці Олаха - чудового віртуоза-ударника. Поряд з творами радянських авторів успіхом користувалася музика з фільму «Серенада Сонячної долини». У той час її виконували багато наших оркестрів і у будь-якого аранжувальника можна було знайти варіант оркестровки мелодій з цього кінофільму (серед них Н.Мінх, А. Цфасман, Е. Гейгнер і ін.).
21. Виникали оркестри та ансамблі, що виконували джазовий репертуар і в інших містах: у Ленінграді, Ризі, Талліні. У 1947 році вийшло кілька платівок із записами малих ансамблів. Великий успіх мали п'єси «Радісний день» А.Цфасмана і «Малюк» І.Ключинського. До сих пір популярний «Квітучий травень» А.Полонського.
Радянський джаз
1950-ті РОКИ
22. У 1949 році в Талліні було проведено перший в нашій країні джаз-фестиваль. У Ленінграді в 50-ті роки почав свою діяльність оркестр, який об'єднав молодих джазових музикантів. Запропоновані Л.Утьосовим в кінці 40-х років терміни «Естрадний оркестр» і «Естрадна музика» допомогли процесу диференціації в даному жанрі.
23. Знайомство з музикою в стилі «бі-боп» вплинуло на стилістику ряду ансамблів, на характер імпровізацій. Це був перехідний період від свінгового мислення до нової стилістики, хоча свінгова музика («свінг» мається на увазі як стиль) продовжувала жити. Віддавалася данина і більш традиційним стилям: в середині 50-х років Володимир Рубашевський організував в Москві диксиленд, який виконував джазову класику і твори радянських композиторів.
24. Великі оркестри в ті роки переважно акомпонували співакам, хоча в їх репертуар включалися віртуозні і ліричні інструментальні п'єси, деякі з них - джазового характеру. У цей період уперше прозвучали імена молодих композиторів, аранжувальників і диригентів: В.Людвіковського, К.Орбеляна, П.Сауля, А.Кальварського. Серед музикантів, учасників невеликих джазових груп кінця 40-х, початку 50-х років необхідно назвати саксофоністів: Олександра Рівчуна, Еміля Гейгнера, Михайла Яконна, Піро Рустамбекова, Володимира Кудрявцева, піаністів Леоніда Кауфмана, Євгенія Рохліна, Олександра Основікова, акордеоністів Євгена Виставкіна і В’ячеслава Семенова, барабанщика Бориса Матвєєва.
Оркестр під управлінням Олега Лундстрема
25. Велику роль у консолідації творчих сил навколо жанру в 50-ті роки зіграли програми танцювальної музики, які створювалися на Всесоюзному радіо. Саме для цих програм писали свої твори А.Ешпай, Я.Френкель, А.Островський. Ряд цих програм міцно увійшов у практику танцювальних і джазових ансамблів.
26. На початку 50-х років у Москві гастролював джаз-оркестр п/у О.Лундстрема. Базуючись у той час у Казані, оркестр показав дуже цікаву виконання джазових п'єс з використанням фольклору («Мрії» А.Монасипова, «Татарська самба» А.Ключарева). У кінці 50-х років оркестр обґрунтовується в Москві і стає одним з провідних джазових колективів країни, в якому в різний час працювало безліч талановитих джазових майстрів-виконавців.
27. З другої половини 50-х років стає помітнішою роль більших оркестрів у республіках Закавказзя - Державного естрадного оркестру Азербайджану п/у Р.Гаджієва, Державного естрадного оркестру Грузії «Реро» п/у К.Певзнера, Державного оркестру Вірменії п/у К.Орбеляна. У програмах цих колективів поряд з піснею постійно звучали джазові композиції. Серед інструментальних тем даного розділу представлені роботи А.Цфасмана, А.Полонського, О.Лундстрема, А. Ешпая, В.Людвіковського, У.Найссоо, А.Монасипова.
28. Так само як і в 30-і роки в цей період існувало чимало пісень, які не створювалися спеціально для джазу, але багато виконувалися в джазових ансамблях; виникало чимало винахідливих обробок цих пісенних тем. У цей період популярністю користувалися пісні таких прославлених майстрів, як І.Дунаєвський і М.Блантер; у репертуар джазових колективів увійшли пісенні мелодії воєнних років - В.Соловйова-Сєдого, Н.Богословського, Б.Мокроусова. Повоєнні пісенні мелодіі, ліричні та жартівливі, також нерідко використовувалися для аранжувань у великих складах і для імпровізацій у «комбо». Це пісенні теми Т.Хреннікова, А.Бабаджаняна, А.Ешпая, В.Мураделі і ін.
Радянський джаз.
ДЖАЗОВІ МУЗИКАНТИ 1960-х РОКІВ
Радянський саксофоніст і композитор Георгій Арамовіч Гаранян (1934-2010)
29. У кінці 50-х - початку 60-х рр. радянський джаз вийшов на нові
рубежі. Характерним для становлення нового періоду радянського
джазу в ці роки є ставлення до джазу як до серйозного виду
музикального мистецтва, глибоке вивчення основ джазової музики,
пильна увага до більш сучасних течій джазу, наростаючий інтерес до
фольклору народів нашої країни, оволодіння професійною
майстерністю гри на інструментах. І найважливіше - молоді музиканти
прийшли до проникнення в таємниці складного мистецтва імпровізації.
30. У кінці 50-х років у Москві з'явилася група тоді ще зовсім юних музикантів, яка називалася «Золота вісімка». У неї входили саксофоністи Георгій Гаранян і Олексій Зубов, трубач Віктор Зельченко, тромбоніст Костянтин Бахолдін, піаніст Юрій Ричков, ударник Олександр Салганик. Ця група стала основою молодіжного оркестру ЦДРІ (спочатку ним керував Борис Фіготін, потім - Юрій Саульський), який отримав на джазовому конкурсі VI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві срібну медаль і звання лауреата. Спілкування з зарубіжними колегами стало дуже важливою віхою в розвитку радянського джазу. І цей час можна вважати початком нового етапу в розвитку радянської джазової музики. Зростання суспільного інтересу до джазу проявилося в створенні джазових клубів в Ленінграді (1958 р.) і в Москві (1960 р.) за активного сприяння міських комітетів ВЛКСМ. Незабаром джаз-клуби стали відкриватися і в інших містах Радянського Союзу. Ці клуби ставили собі за мету створення джазових ансамблів, виступи в концертах-лекціях, вивчення радянської та зарубіжної джазової музики.
Радянський джаз.
ДЖАЗОВІ КОЛЕКТИВИ 1960-х РОКІВ
31. На початку 60-х років з'являється кілька цікавих молодіжних джазових колективів: «Сім діксілендових хлопців» і «Доктор-джаз», що грають традиційний джаз, «Експериментальний квінтет» А.Лісковіча, квартет Віхарева, квінтет Родіонова, Р.Вілкса і ін. (Ленінград). У цих ансамблях все частіше звучить вітчизняна музика, аранжування радянських пісень, власні композиції.
Радянський трубач і композитор Герман Костянтинович Лук'янов (1936 р.)
32. На початку 60-х рр. багато захоплюються джазом молоді люди,
щоб не слухати джазу перейшли до музикування, часом не маючи
професійної музичної підготовки. У цей період створюється багато
аматорських джазових ансамблів, у яких рівень виконання відставав
від рівня репертуару.
33. Одним з яскравих явищ кінця 50-х, початку 60-х років стали
записи «комбо», до складу якого увійшли молоді московські
музиканти з колишньої «Золотої вісімки» оркестру ЦДРІ. До них
приєднується трубач з Ленінграду Герман Лук'янов і московський
піаніст Борис Ричков. Серія композицій у виконанні цього складу стала першим професійним студійним записом нової хвилі радянського джазу.
34. Це період становлення навчання в радянському джазі, осягнення нової стилістики, і його неможливо собі уявити без вивчення класичних зразків джазу того часу. Чималу роль у знайомстві радянських музикантів з кращими зразками джазового мистецтва зіграли колективи Бені Гудмена, Дюка Еллінгтона, Уіллі Раффа, Мела Льюїса, Курта Едельхагена, Мішеля Леграна, а також ряду інших цікавих колективів соціалістичних країн, серед них: оркестр Густава Брома (ЧССР), піаніст Адам Маковича, ансамбль Збігнєва Намисловського (Польща).
Радянський джаз.
ДЖАЗОВІ КОМПОЗИЦИИ 1960-і РОКІВ
Джаз-ансамбль Ігоря Бриля. Вініловий диск «Ранок Землі». 1978 рік. Обкладинка
35. У міжнародній джазовій практиці інструментальних тем у цей період
з'явилося значно більше, ніж будь-коли раніше. У нашій країні джазові
твори в цей період створюються професійними композиторами і джазовими
музикантами. У середовищі композиторів-професіоналів у Союзі радянських
композиторів проявляється все більший інтерес до сучасних форм джазової та
естрадної музики. Після наради з питань естрадної музики в 1962 році
зросла роль комісії естрадної інструментальної музики московської
композиторської організації, що об'єднала композиторів, які працюють у цьому
жанрі. З'явився ряд записаних на радіо і на пластинки джазових і симфоджазових
композицій Б.Троцюка, І.Якушенко, М.Кажлаєва, В.Рубашевської, В.Терлецького.
36. Прагнення до власної творчості виникає у багатьох імровізуючих джазових музикантів. Це природне прагнення в 60-ті, а в подальшому і в 70-і роки реалізувалося в тому, що з'явилося дуже багато радянських джазових тем. Це теми, які включають у себе елементи фольклору, наприклад, - створені в 60-і рр. теми А.Товмасяна, Г.Гараняна, Г.Лук'янова та ін. Творчість радянських композиторів і музикантів значно активізувалося завдяки пожвавленню концертного і фестивального життя в радянському джазі.
Радянський джаз.
ДЖАЗОВІ ФЕСТИВАЛІ
37. Починаючи з 60-х рр. і по теперішній час в різних містах і республіках нашої країни проводяться джазові фестивалі. У Москві такий фестиваль проходить раз на два роки (з 1978 р). Тижні джазу організовуються в Ленінграді, Ярославлі, Донецьку, Новосибірську, Тбілісі ... У 1967 р на Таллінском фестивалі, крім радянських колективів, брали участь музиканти з Польщі, Швеції, США, Фінляндії, Швейцарії.
Олексій Баташев. Книга «Радянський джаз». Обкладинка
38. У 1962 р. вперше на зарубіжний джаз-фестиваль виїхав радянський ансамбль у
складі: А.Козлова, А.Товмасяна, Н.Громіна, А.Буланова, А.Єгорова. З цього моменту
почалися постійні виступи наших джазових музикантів на зарубіжних фестивалях,
наприклад, група Г.Гараняна, Н.Громіна (в Празі), «Ленінградський диксиленд»,
бігбенд п/у В.Людвіковського, п/в О.Лундстрема, К.Орбеляна, А.Кролла (в Варшаві і
Празі). Надалі, починаючи з 70-х рр. географія виступів радянських джазових
ансамблів розширюється. Поряд з участю у фестивалях і концертах в
соціалістичних країнах, наші джазові музиканти виїжджають до Індії (А.Кузнецов,
Т.Курашвілі, Н.Левіновскім), в Західний Берлін ( «Арсенал» п/у А.Козлова), Англію і
Італію (тріо В.Ганеліна), до Франції (Л.Чижик), у ФРН (І.Бриль), в Голландію
(Г.Лук'янов), в США (оркестр п/у КОрбеляна).
Радянський джаз.
МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНА ДУМКА
39. Починаючи з 60-х рр., а потім 70-их і 80-их рр. музично-теоретитична думка прагне проаналізувати і узагальнити процеси, що відбуваються в жанрі джазової музики взагалі і в радянському джазі особливо. Серед книг на цю тему - «Народження джазу», «Блюз і XX століття» У.Конена, робота А.Баташева «Радянський джаз», брошура В.Мисовської та В.Фейертага «Джаз». Розвитку жанру допомагають також різні статті в радянських музичних журналах, виступи в газетах, радіо і телепередачах, різноманітна діяльність ряду кращих джаз-клубів нашої країни.
40. Були створені перші вітчизняні навчальні посібники в області джазової музики: «Основи джазової імпровізації» (І.Бриль), «Гармонія в джазі» (Ю.Чугунов), «Аранжування» (Г.Гаранян), цілий ряд посібників з гри на інструментах. Поряд зі спеціальними навчальними закладами з'явилися студії, які об'єднують любителів джазу; найбільш відома серед них - «Студія музичної імпровізаціі» при Д/К «Москворіччі».
Радянський джаз.
НАСТУПНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ
41. Не можна уявити цей великий період розвитку радянського джазу (з 1957 року по наші дні) як щось однозначне. Так, наприклад, в 70-і рр. почався період пошуків нових засобів виразності, нової стилістики. Багато джазових музикантів, як в СРСР, так і в усьому світі, спочатку не прийняли популярну в ті роки рок-музику. В результаті деякі прихильники, виключно джазового мислення, почали працювати в області нових жанрових сплавів. Цей процес можна прослідкувати, зокрема, на прикладі діяльності ансамблю «Арсенал» і творчості його керівника - саксофоніста та композитора Олексія Козлова, який прагне поєднати у своїх композиціях елементи джазу, камерної музики та фольклору, а останнім часом залучаючи і елементи пантоміми. Прагнення поєднувати джазову стилістику з новими віяннями по-своєму проявилося і в творчості І.Бриля, Л.Чижика. Але деякі музиканти зберегли свою прихильність до джазу в його найбільш характерному, чистому вигляді, віяння музики стилю «рок» і «фьюжн» торкнулися їх в значно меншому степені.
42. У кінці 70-х і 80-х рр. вельми інтенсивно розвивалися національні школи радянського джазу в різних регіонах нашої країни. Це особливо яскраво проявилося на московському джаз-фестивалі в 1982 р, присвяченому 60-річчю утворення СРСР (це був і рік 60-річчя радянського джазу). Поєднання фольклору з сучасним джазом, особливо з його формами виявилося більш органічним, ніж спроби сплавити фольклор з джазом у більш ранніх джазових стилях.
Радянський саксофоніст і композитор Олексій Семенович Козлов (1935р.)
43. У цей період у різні роки носіями хорошої школи в традиціях
джазового мейнстріму були і продовжують залишатися бігбенди
В.Людвіковського, О.Лундстрема, К.Орбеляна, Ю.Саульського, А.Кролла,
Г.Гачичеладзе, А.Кальварського, Б.Ричкова, Г.Розенберга. Деякі з них
(оркестри О.Лундстрема, К.Орбеляна, А.Кролла, Г.Розенберга) з успіхом
працюють і тепер - вони багато концертують, беруть участь у джазових
фестивалях, записуються на платівки. Їх виховну, популяризаторську роль
у джазі важко переоцінити. Великі оркестри привертають особливу увагу
композиторів, що зберегли багаторічну вірність джазовій музиці.
44. У 70-ті роки ряд найбільш значних джазових ансамблів отримують статус професійних філармонійних колективів. Це дало можливість регулярно пропагувати кращі зразки джазової музики.
45. У Московському відділенні Спілки композиторів РРФСР продовжують активно працювати комісія естрадної і джазової інструментальной музики. Ряд талановитих радянських джазових композиторів у 70-80-ті рр. прийняті в число членів Союзу радянських композиторів, бюро цієї комісії бере діяльну участь в організації радянських джазових фестивалів.
Висновки:
1. Історія радянського джазу починається на початку 20-х років, точніше з 1922 року, коли в Москві був організований перший радянський джаз-ансамбль.
2. У 1927 році було створено оркестр під керуванням Олександра Цфасмана («АМА-джаз») в Москві і майже одночасно з ним оркестр під керуванням Леопольда Теплицького в Ленінграді. Це і поклало початок професійного джазу в СРСР.
3. У 20-30-ті роки репертуар джаз-оркестрів поступово розширюється за рахунок творів радянських композиторів.
4. У кінці 30-х років джазові оркестри виникають і в союзних республіках.
5. Традиції радянського джазу 30-х років багато в чому відображені в музиці А.Цфасмана і А.Варламова. Джерелом пісенного матеріалу були пісенні збірники. Тематичним матеріалом для джазових композицій в основному була вокальна музика.
6. Під час Великої Вітчизняної війни радянське музичне мистецтво активно сприяло мобілізації духовних сил народу для перемоги над фашизмом.
7. У післявоєнний період поступово почали визначатися подальші шляхи розвитку джазу в СРСР.
8. У 1949 році в Талліні було проведено перший в нашій країні джаз-фестиваль.
9. Велику роль у консолідації творчих сил навколо жанру в 50-ті роки зіграли програми танцювальної музики, які створювалися на Всесоюзному радіо.
10. У кінці 50-х - початку 60-х рр. радянський джаз вийшов на нові рубежі. Характерним для становлення нового періоду радянського джазу в ці роки є ставлення до джазу як до серйозного виду музикального мистецтва, глибоке вивчення основ джазової музики, пильна увага до більш сучасних течій джазу, наростаючий інтерес до фольклору народів нашої країни, оволодіння професійною майстерністю гри на інструментах. І найважливіше - молоді музиканти прийшли до проникнення в таємниці складного мистецтва імпровізації.
11. На початку 60-х рр. багато захоплюються джазом молоді люди, щоб не слухати джазу перейшли до музикування, часом не маючи професійної музичної підготовки. У цей період створюється багато аматорських джазових ансамблів, у яких рівень виконання відставав від рівня репертуару.
12. Розвитку жанру допомагають також різні статті в радянських музичних журналах, виступи в газетах, радіо і телепередачах, різноманітна діяльність ряду кращих джаз-клубів нашої країни.
13. У 70-ті рр. почався період пошуків нових засобів виразності, нової стилістики.
Матеріали підготували учениці 10-А класу Галич Дар’я та Маєвська Марія.
